Дніпровський район (ж/м Воскресенка, Райдужний)




1.            Історична довідка

 

Найбільший у м. Києві Дніпровський район утворений 23 травня 1969 року і став другим лівобережним Київським районом. Назву район отримав від прилеглого до нього Дніпра. Утім, ця назва ніколи не характеризувала його індивідуальність. 30 грудня 1987 року частина території Дніпровського району, зокрема й та, що омивається Славутичем, відійшла до новоствореного тоді Ватутинському району (у жовтні 2001 року перейменовано на Деснянський). Нині до складу Дніпровського району входять, як мінімум, 22 історичні житлові місцевості.

Загальна його площа становить 6900 га або 16% території міста. Населення – 345,7 тис. мешканців.

 

Межує з Деснянським, Дарницьким, Подільським, Печерським та Оболонським районами. Дніпровський район складається з історичних місцевостей: Микільської та Передмостової слобідок, землі Євстафієвої (Городець), Русанівських садів, Березняків та Труханового острову.

 

Загальна площа зелених насаджень на території району складає 3448 га. До них увійшли парки культури та відпочинку «Перемога» і «Гідропарк», 16 парків, 29 скверів, 10 бульварів, 5 захисних зон. Загальна довжина шляхів складає 133,7 км. Через Дніпровський район проходить Святошинсько-Броварська лінія метрополітену та Південно-західна залізниця. В Днепровский район входят киевские местности Радужный массив, Воскресенка, Труханов остров, Гидропарк, Левобережный массив, Никольская Слободка, Комсомольский массив, Соцгород, Русановка, Березняки, Старая Дарница, Лиски и ДВРЗ.

 

XI ст. - Дочка половецького хана Тугоркана (Тугорхана), вона ж дружина князя Святополка Ізяславовича жила у своїй літній резиденції на сучасному Трухановому острові.

XVI ст. - Кошовий атаман запорожський Остап (Євстафій) Дашкевич володів землями на сучасному Воскресенському масиві.

XVII ст. - Сімеон Олелькович мав тут замок, городище якого називалося Олельковим.

XVIII ст. -  Київський губернатор князь Д. Голіцин відібрав ці землі у Воскресенській церкві, якій вони тоді належали на користь київських губернаторів.

 

2. Історичні місцевості

 

Дніпровський район складається з декількох історичних місцевостей: Микільської та Передмостової слобідок, землі Євстафієвої (Городець), Русанівських садів, Березняків та Труханового острову.

Сліди перебування людини на території Микільської слобідки були виявлені у 1890 р. українським археологом Н. Ф. Біляшевським і датуються кінцем Кам’яного і кінцем Неолітичного періодів (IV – ІІІ тис. до н.е.). На місці неолітичної стоянки були знайдені знаряддя праці, гончарні вироби, наконечники стріл, кремнієві вістря, інструменти для обробки дерева у відкладеннях річкового піску на глибині близько 1 метра.

У III – II ст. до н.е. тут проживали люди, які належали до зарубинецької культури. У давнину лівий берег Дніпра був зовсім пологий. Це були широкі, у три версти, луги, за якими ріс суцільний ліс із річками, озерами та болотами. Долини та луги непомітно переходили в болота й озера з багатими рибними ловами. У VІІІ – ХІІ ст. н.е. великі князі Київської Русі зі своїми дружинами любили бувати на лівому березі Дніпра, багатому звіром, рибою. Вони там полювали й відпочивали.

У XI ст. н.е. Київ, об'єднавши полян, древлян, сіверян, уличів та тиверців, став політичним центром східних слов'янських племен та утворив князівство – Київську Русь, через яке проходили зовнішньополітичні та торговельні зв'язки з іншими державними утвореннями Східної Європи.

 

Воскресенка (Лиса Гора, Радунка, Родуни, Радосинь, Веселка (Райдуга), Олелько, Городець; Земля Євстафійова, Воскресенська Слобідка, Губернаторська Слобідка; Воскресенський (масив) плюс Кибальчич, Райдужний (Серова-Райдужний) та Куликове) розташовуються поміж проспектом Генерала Ватутіна, вулицею Вершигори, озером Радунка, залізницею, Броварським проспектом, головною алеєю парку «Перемога», вулицями Курнатовського та Братиславською. Назва перейшла від місцевих земель, що належали Воскресенській церкві. Від того, що земля ця приносила людям радість, веселощі й втіхи, від її «готовності служити іншим, робити добро та прислуговувати», а також від священних «радєній» ймовірно, пішла інша назва місцевості – Радунка. Згідно з уявленнями стародавніх, тут знаходився «райський міст-дуга» між «дольнім» та «горнім» світами – звідси й назва Веселка (Райдуга). Про зв'язок місцевості з «особливою радістю», неабиякою біоенергетикою, а також з «культами родючості та повернення до витоків» можуть свідчити її паралельні назви – Родуни й Радосинь.

 

Крім того, існує думка, що цю місцевість називали ще Городець, оскільки тут знаходилися «сторожові гори», які захищали Київ з боку Дніпра. У XV столітті якийсь Симеон Олелькович мав тут замок, городище якого в XVII столітті називалося Олельковим. Перша зафіксована документально згадка про тутешні землі відноситься до XVI століття. Тоді вони йменувалися «землями Євстафійовими» (Євстафійовськими) та належали кошовому отаману запорізькому Остапу (за церковнослов’янською мовою – Євстафій) Дашкевичу. У 1923 році селище злилося з межами міста. Масив забудовувався типовими 5-поверховими житловими будинками з «вкрапленнями» 9-поверхових будинків. Друга черга Воскресенського масиву (згодом названа масивом Райдужним, або Сєрова-Райдужним) зводилася в 1978–1982 роках. Для неї характерна групова забудова за периметром. Під час забудови масиву вперше в Києві були зведені житлові будинки серії «Т» з поліпшеним плануванням. На початку 80-х років забудовувався мікрорайон Воскресенки, розташований між бульваром Перова, вулицею Миколи Кибальчича та проспектом Ватутіна. Пізніше цю територію назвали масивом Кибальчич (Кибальчича).

 



Создан 06 ноя 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником